Інтерв’ю з головою Луцької міської організації партії “За Україну!”

Усі ми мріємо про щасливе життя, про світле майбутнє і квітучу Україну. Розвиток держави безпосередньо залежить від тих, хто вже завтра буде залучений до усіх сфер суспільного життя. Але щоб бути в авангарді завтра, сьогодні треба працювати, багато, наполегливо і віддано…

Для тих, хто хоча б однією ногою ступив на шлях активного громадського життя, ім`я Павла Данильчука добре відоме, тих же, хто іще не знає цієї молодої людини, – запрошуємо познайомитись.

Сьогодні він – голова Луцької міської організації політичної партії «За Україну», член Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс»,  директор Волинського обласного центру національно-патріотичного виховання молоді… але про це згодом.

…Ми живемо з ним в одному місті, хтось із нас – його ровесник, хтось із нас знає його із студентської парти, хтось бачив схід його громадської діяльності, хтось уже з нетерпінням чекає її заходу… а попри те сьогодні він – голова Луцької міської організації політичної партії «За Україну», член Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс»,  директор Волинського обласного центру національно-патріотичного виховання молоді,»… але про це згодом – не перемикайтеJ

Спочатку була мрія…

Розкажи, із чого почалося твоє бурхливе громадсько-політичне життя?

Все почалося зі школи – саме тут почали формуватися мої погляди та переконання. Значною мірою цим я завдячую своїм учителям, зокрема української мови та історії, котрі сприяли формуванню моїх націоналістичних поглядів. Їхні позитивні відгуки про діяльність ОУН-УПА, національних героїв, їхня методика викладання в українському дусі справили на мене неабияке враження.

По закінченню школи постало питання про вибір спеціальності. У мене не було важкого періоду вагань та сумнівів (як це часто буває в абітурієнтів), адже я чітко розумів, що «моє», а що ні. Тож 2002 року я вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки на спеціальність «Політологія».

Приїхавши до Луцька, я мав спочатку мрію, а згодом і твердий намір доєднатися до патріотичної організації, тим більше цьому сприяла обрана спеціальність, яка, власне, і займається вивченням політики як суспільного явища.

Проаналізувавши діяльність патріотичних організацій, що були активними на той час у Луцьку, я доєднався до Молодіжного націоналістичного конгресу. Відтоді (а я навчався вже  на другому курсі) і розпочалося моє активне громадсько-політичне життя.

А тим часом…

А тим часом розгорталася активна боротьба опозиційних сил проти режиму Кучми, і, звичайно, як член МНК я долучився до пов’язаних із цим процесів: кампанія «Чиста Україна», «Пора», «Студентська хвиля», молодіжні таборування та багато інших заходів – усе це передувало «Помаранчевій» революції.

Яскравою сторінкою свого життя по праву вважаю поїздку в Суми з метою підтримки акції на захист сумських студентів, котрі протестували проти об’єднання трьох вузів в Сумський Національний університет. Як кажуть, усе перше – пам’ятне. Ось і в Сумах на мене чекало таке «пам’ятне»: перше затримання, перша доба у Роменському міськрайвідділі міліції за “вчинення спротиву правоохоронним органам”…

Усі ці події, що ішли вервечкою одна за іншою, зумовили ще більшу активізацію, дали імпульс новим і новим заходам. А тоді була Помаранчева революція – омріяна, доленосна, і, здавалося, безальтернативно переможна. Місяць життя у Києві, наметове містечко і… Несподівано для себе став координатором студентської делегації волинян у Києві по лінії Студентської хвилі, а це близько 5 тис осіб.

Після цих вкрай важливих для нас подій за кермо нарешті взялася нова влада, а з нею і сподівання на краще життя. Але…

Як ти став одним із «альянсівців»?

Студентська хвиля, «Пора», події на Майдані відкрили багатьох активних молодих людей з різних організацій. На початку 2005 року визріла ідея поєднати їх всіх у новій патріотичній молодіжній  організації, таким чином з’явився «Національний Альянс» і  став одним з тих хто створював його на початках. Незадовго став заступником голови, а в подальшому і головою Волинської обласної організації. За цей час було проведено безліч пропагандистських, виховних, культурно-мистецьких заходів: «Що таке хохлізм?», «За українську музику», «За українську мову» тощо.

Практично із початку свого існування і до сьогодні кілька разів на рік «Національний Альянс» організовує молодіжні таборування, теренові ігри. За ці роки їх відбулося більше 50 – це і мандрівні, і військові, і зимові, і літні, й екстримальні, і вишкільні… «Повстанець», «Доброволець», «Холодний Яр», «Легіонер», «Звитяга» – крізь ці таборування пройшли тисячі людей, яким, впевнений, вони дали дійсно багато. Саме на цих таборуваннях надаються основи того, що українець повинен жити не тільки для себе, але й для України.

Зараз в «Національному Альянсі» багато «свіжої крові». Чим ти займаєшся в організації?

Зараз я є членом Ради організації, допомагаю в організації саме вишкільних заходів патріотичного зразка, координую роботу наших молодших побратимів, котрі прийшли на заміну нам.

Навчаючись вчимося…

На твою думку, як треба працювати з молоддю в сучасних умовах? Чим її можна зацікавити?

Сучасний націоналізм чи принаймні патріотичні теми повинні бути популярними та легкодоступними для молоді, вони мають давати можливість людині осмислити своє життя, минуле та майбутнє, тому зацікавлювати треба насамперед тим, що може становити альтернативу беззмістовному марнуванню часу.

Що відбувається сьогодні? Молода людина 14-16 років відвідує навчальний заклад, повертається із занять додому, телевізор , інтернет, вулицю і… мінімальний вплив батьків.

Коли ти пропонуєш активну діяльність в громадській організації, то пропонуєш і реалізацію у сфері, яка цікавить ту чи іншу людину, і навчання, і нові знайомства з небайдужими та неординарними особистостями…

Яким чином повинно здійснюватися виховання у дусі патріотизму?

Ще раніше ми зауважили, що на разі в Луцьку немає єдиної структури, яка б займалася патріотичним вихованням. І що гірше – навіть на державному рівні це питання не піднімається. Чомусь не береться до уваги становище патріотичного виховання, елементарно немає уявлення про його здійснення, що вже говорити про цільову програму на всеукраїнському рівні.

Навіть в СРСР існувала чітка система виховання дітей і молоді, звичайно, на антиукраїнській, комуністичній основі, але все ж існувала хоч якась схема. А за 19 років незалежності України жодній із політичних сил, що знаходилася при владі, чомусь не майнула думка – як має відбуватися патріотичне виховання?

Це і наштовхнуло нас на ідею створити Центр патріотичного виховання, хоча спершу зустрічних кроків не було…Та все ж у січні поточного року при обласному управлінні у справах сім’ї, молоді та спорту був створений такий Центр, і коли мені запропонували зайняти посаду директора цього Центру, я радо погодився, тому що досвід подібної діяльності у мене вже є.

Ми повинні пам’ятати, що для кожного свідомого українця рідна мова, національна  культура, патріотично зорієнтована освіта –  основа формування з молодого покоління добрих і повновартісних громадян.

А як бути із  спробами «заховати» трохи української  історії?

Думаю, не буде великою сенсацією той факт, що незручні для Москви герої та невигідні сторінки історії підуть в тінь.  Ця ситуація цілком зрозуміла з огляду на нову вертикаль влади. Це ми і маємо змогу спостерігати – намагання скасувати укази Президента Ющенка про визнання героями Степана Бандери, Романа Шухевича, пропозиції внесення змін до навчального курсу історії України…

Це очевидне потурання Росії і викривлення історії України, а це неприпустимо, адже лише той народ, який знає свою історію, може іти вперед. Ми повинні формувати позитивний імідж України: у нас є ким і чим пишатися – ми повинні це довести, але відповідно треба багато працювати. Так, наприклад, зараз запроваджено кампанію «Героям слава!», головна мета якої – відзначення і вшанування геройської смерті Великих Українців: Героїв бою під Крутами, Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Степана Бандери та інших.

Сучасна українська молодь повинна пам’ятати своїх національних героїв та продовжувати своєю відданою працею розбудовувати Українську державу

Як у нас на Україні…

А що із молодіжною політикою на Волині?

Ситуація з молодіжною політикою і на Волині, і в Україні загалом не надто втішна. Причин дуже багато, і це недивно. Одна із центральних – неготовність суспільства пожинати плоди західноєвропейського напрацювання, а там, насправді, молодіжна політика є основою формування справжнього громадянина, і близько 60% людей у віці 14-38 років задіяні в громадських організаціях, у нас же ця статистика відлякує – приблизно 1% …

Де-юре зареєстровано десь із сотню громадських організацій, котрі мають займатися тими чи іншими напрямами діяльності, але насправді серед них є всього лиш 5-6 дійсно активних.

Ще одна перепона – необізнаність молоді про існування, мету, діяльність та взаємодію молодіжних громадських організацій. Це проблема як громадських організацій, що не йдуть на контакт із молоддю, так і всієї системи, яка не розуміє потреби сприяння розвитку молодіжних громадських організацій.

Працюючи у відділі у справах сім’ї та молоді департаменту молодіжної політики та спорту Луцької міської ради, де займався саме напрямом молодіжної політики, зіткнувся також із проблемою фінансування молодіжних ініціатив та проектів.

Третій закон Ньютона: дія дорівнює протидії

Чи часто доводиться стикатися з опором та критикою громадської та політичної діяльності?

Чим більше ти працюєш і чим більше дотримуєшся своїх переконань, тим більше тобі протидіють, тим більше з`являється ворогів та заздрісників, не налаштованих на співпрацю. Протягом громадського життя мені неодноразово доводилося відчувати це: що б ти не робив, завжди є ті, хто у всьому намагаються знайти і показати лише мінуси, а позитивні моменти замовчати. Ось уже чотири роки поспіль я є виконавчим директором фестивалю альтернативної музики «Бандерштат», доволі тривалий час ми організовуємо це дійство, а щоразу шукають чомусь лише мінуси. Насправді ж робиться корисна справа, адже «Бандерштат» – це спочатку виховний, а потім вже розважальний захід. Організовуючи його, ми мали на меті насамперед піднесення української національної ідеї серед молоді та вшанування Степана Бандери як її провідника.

Per aspera ad Аstra

Хто кого знайшов: ти політику чи вона тебе?

Є одне дуже хороше твердження: якщо ти не цікавишся політикою, то політика обов`язково зацікавиться тобою, і ти можеш про це навіть не здогадуватися.

Політикою я почав цікавитися ще із шкільної парти, а вступивши в університет і здобуваючи фах політолога, активно почав поєднувати теорію із практикою.

Молодіжна політика – хороший плацдарм для майбутнього, а надто якщо  ти плануєш пов`язати його із діяльністю саме політичною. Так із молодіжної я перейшов у серйозну «дорослу» політику.

Цього року ти «дебютував» як член політичної партії?

Займаючись молодіжною політикою, я принципово не був членом жодної політичної партії, тому що не бачив такої, де міг би працювати. Плюс ідеологічний чинник – хотів обрати партію, ідеологічна платформа якої відповідає моїм переконанням.

Тому коли у грудні створилася партія «За Україну», яку очолює В`ячеслав  Кириленко, вперше у житті вирішив доєднатися до політичної структури. Невдовзі відбулася конференція міської організації партії «За Україну», де мене обрали її керівником.

Наша партія молода: і працює недавно, і більшість її членів – молоді люди. Ми намагаємося формувати коло таких людей, котрі до, під час та опісля виборів будуть активно працювати та реагувати на ті чи інші процеси, а не стоятимуть осторонь.

Зараз триває передвиборчий період. Ми навіть не знали, чи будемо брати участь у цих виборах, адже закон кілька разів змінювали на користь діючої влади. І навіть після усіх дописувань-переписувань він, на мою думку, залишився недемократичним. Взяти хоча б до уваги значно скорочений термін проведення передвиборної агітації – хіба можливо за 25 днів донести всю інформацію до кожного виборця? Та попри це, нашою партією на всеукраїнському та місцевому рівнях прийнято рішення боротися за місце у міській раді.

Головне – участь. Лозунг слабких?

Участь заради участі – це не те, чого ми хочемо досягти, не те, за що ми боремося і не те, що нас задовольнить, але у випадку поразки ми в жодному разі не опускатимемо рук. У цьому випадку зможемо проаналізувати власні помилки, недопрацювання… Ми партія хоч молода, але ж амбіційна.

Для нас успіх – це коли про нас знатимуть і бачитимуть результати нашої роботи. Скажімо, за літній період ми встигли провести акції «Зупинимо податковий кодекс!», «Пов`яжи синьо-жовту стрічку», акцію протесту проти порушень діючою владою статей Конституції, та деякі інші.

Ми не ставимо за мету намалювати на папері велику кількість членів партії, для нас важливим є те, щоб ці люди були активними, відповідальними, готовими до певних дій. У наших партійних списках є і вчителі, і громадські діячі, і студенти, і священики…

Я знаю, що цього року боротьба буде важкою, а влада докладатиме максимум зусиль, щоб зробити її ще важчою.

Добре, що поряд є команда, з якою ми вже працюємо багато років, приймаємо спільні рішення, яка завжди готова підтримати і порадити. Окрім неї є, звичайно, друзі і товариші, на котрих можна покластися. На щастя, ці люди є, адже один у полі не воїн.

Політика брудна? Тоді ми йдемо до Вас…

Чи дійсно вона така брудна, чи ми просто занадто звикли до цього твердження?

Є такий стереотип, і сучасна політика таки заляпана брудом, хоча не повинна такою бути. З часів виникнення політика вважалася дуже благородною справою, якою могли займатися лише найкращі, адже політика – це піклування про державу, про її інтереси, а не вдоволення власних кишенькових меркантильних забаганок.

Які завдання вважаєш першочерговими для виконання?

Є багато проблем, які мають набагато більше значення, ніж інші, але уваги їм приділяється значно менше. Всі піднімають проблеми благоустрою, ремонту доріг та інших загальновідомих проблем міста. Це потрібно вирішувати, але є і ряд інших не менш важливих питань, які потрібно ставити на порядок денний. Зокрема питання екології, збільшення зелених насаджень, туризму, створенню сприятливого інвестиційного клімату, енергозбереження, розвитку організацій співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та інші.

А починати треба навіть не із глобального, а із конкретних поступових кроків. До прикладу, нещодавно з ініціативи Луцької міської організації партії “За Україну!” стартував громадсько-екологічний проект “Паркова Варта”,  мета якого – прибирання та облагородження “живих куточків” нашого міста.

Прокидаючись уранці, запитую себе: «Що маю зробити?» Увечері, перш ніж заснути, ставлю питання: «Що я зробив?

У тебе, мабуть, кожен день розписаний до хвилини… Уявляєш своє життя спокійним та розміреним?

Політичне життя розміреним і спокійним не буває: завжди є робота, завжди є рух, завжди є заходи… Нудьгувати не доводиться і на це просто немає часу.

Хоча іноді, коли всього навалюється з головою, а вона вперто відмовляється працювати, так хочеться по-справжньому відпочити: вимкнути телефон, зібрати наплічника і гайнути кудись далеко-далеко …

Мандрівки – це те, що допомагає мені дійсно відпочити. Мені доводилося багато подорожувати, в основному завдяки активній діяльності. Мабуть, відвідав усі області України. Доводилося бувати і за кордоном.

Особлива пристрасть – гори. Ночівля при сяйві місяця, який вимальовує контури вершин, гірські ріки, повстанські пісні в колі близьких людей, нові туристичні маршрути …

Тиждень життя на природі – і ти забуваєш про всі проблеми, і ти залишаєш їх десь далеко-далеко…

Серед інших моїх захоплень – спорт, зокрема футбол та регбі. У шкільні та студентські роки грав за відповідні команди, працюючи у міській раді – за команду міськради.

Люблю читати, особливо історичну літературу, хоча останнім часом рідко випадає нагода зануритися у книгу з головою.

Ти уже 7 років активно працюєш – задоволений результатами цієї роботи?

Відносно. Можливо, з боку здається, що я дійсно багато зробив і багато досяг, але я знаю, що міг зробити і досягти значно більше, бачу багато власник мінусів і недопрацювань. Але все ж таки, озираючись назад, розумію, що не сидів на місці і разом із командою нам таки вдалося реалізувати багато із задуманого, та попереду – значно більше…

Розмову вела Катерина Леміщак