Напевне, більшість мешканців Луцького  мікрорайону ЛПЗ, хоча б раз відвідували об’єкт природно-заповідного фонду „Дубовий гай”, який внесено до переліку об’єктів природно-заповідного фонду міста згідно з рішенням Волинської обласної ради від 03.03.1993 №18-р, як ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. У народі цю територію називають „Дубки”. Хоча, насправді, ця ділянка ніяк не відповідає режиму експлуатації „ЗАПОВІДНК”.

У 1963 році молодь мікрорайону „Гнідава” висадила близько трьохсот молодих деревець дуба звичайного на площі 1 га.

У той час наш мікрорайон більше нагадував невелике селище, не було багатоповерхових будинків, сучасних супермаркетів, банківських установ, тощо.

Зараз усе змінилось. Змінився і „Дубовий гай”: наше око уже радують півстолітні чудові дуби.. Проте прогулянка парком викликає малоприємні емоції.

По перше – сам „Дубовий гай” абсолютно не заповідувана територія. Він облаштований для „дикого” способу відпочинку. Витоптані доріжки, декілька металевих стовпів поруч, які не освітлюють території. По-друге – за культурою відпочинку відвідувачів ніхто не слідкує, як наслідок, у парку шумні компанії відкрито розпивають спиртні напої, і, звісно, залишають після себе безліч сміття та згарищ.

Детальна оцінка об’єкту заповідної справи викликає запитання: „Якщо заповідник – то чому не експлуатується відповідним чином?” А якщо зона відпочинку лучан, то чому не змінено категорію земель, а саме рекреаційного призначення? Чому б тут не облаштувати гарний сквер чи парк, адже за дубовою посадкою є ціла галявина молоденьких кленів.

Якщо оцінювати соціальний склад ЛПЗ, то близько 60% від тридцятитисячного населення мікрорайону складають молоді сім’ї. „Дубовий гай” чи не найкраще місце де мами з колясками, молоді сім’ї, діти-підлітки могли б спокійно відпочивати на свіжому повітрі, влаштовувати пікніки.

Міська влада постійно скаржиться на відсутність коштів у міському бюджеті на втілення інфраструктурних програм. Що стосується „Дубового гаю”, то тут ресурсів вистачає лише на „косметичне доглядання території”, і це при тому, що колективи установ мікрорайону, і небайдужі громадяни постійно організовують заходи з наведення порядку у парку.

На мій погляд, перетворити „Дубовий гай” з „закинутої посадки” у цивілізовний парк сімейного відпочинку, при комплексному підході до цього питання цілком реально. У Луцьку вже є приклади успішно втілених схожих проектів, де спонсорами виступали приватні інвестори. Парк на ЛПЗ цілком придатний для облаштування дитячого містечка, при цьому більшість робіт можуть виконувати працівники комунальних підприємств. Також міська влада у змозі забезпечення чергування муніципальної поліції. Варто зазначити, що у мікрорайоні є кілька великих виробничих підприємств, які б могли долучитись до втілення суспільно-корисної ініціативи.

Я вирішив поцікавитись думкою самих самих відвідувачів, яким вони бачать „Дубовий гай”?

Юлія, 25 років, молода мама: «Постійно прогулююсь зі своєю троьхрічною донечкою поблизу дубового парку. Зайти всередину наважуюсь не завжди , оскільки тут брудно, а місцеві мешканці розпивають алкогольні напої.”

Валентина, 54 роки, нещодавно стала бабусею. «Не так давно ми переїхали у мікрорайон ЛПЗ. Мене приємно, що мікрорайон досить зелений, проте не вистачає гарного парку, де мій внук міг би погратися з дітками. У дворі мого будинку дуже гамірно і багато автомобілів, а тут дуже хороше місце, але не облаштоване для діток».

Антон, 12 років, учень ЗОШ №20: «Після уроків ми з хлопцями часто гуляємо у „дубках”, але зараз рано темніє і ввечері тут страшно».

Віталій і Оля, молода сім”я: „Ми з чоловіком на вихідних часто виїжджали у парк ім. Лесі Українки, щоб відпочити. Але зараз у нас маленька дитина, і вона потребує багато уваги. Свого автомобіля у нас немає, а їхати з дитиною у громадському транспорті дуже незручно. Якби у „дубках” створили належні умови відпочинку для таких сімей як ми, була б дуже задоволеною.”

Волинські новини