Інтерв’ю голови Луцької міської організації політичної партії “За Україну!” виданню “Хроніки Любарта”

За активну громадську діяльність 2006 року вас заарештували у Білорусі й депортували в Україну, позбавивши права впродовж п’яти років відвідувати сусідню державу. Невдовзі закінчиться термін цієї заборони. Чи знову співпрацюватимете з білоруськими громадсько-політичними організаціями?

Наприкінці березня спливе термін дії заборони в’їжджати на територію Білорусі, і я продовжу співпрацю з тамтешніми молодіжними організаціями. Власне, я й нині з кількома співпрацюю. З політичного погляду білоруси та українці багато в чому подібні. Але, на відміну від наших громадсько-політичних організацій, їхні не зареєстровані й не мають такої сили. А все тому, що там авторитарний режим. Практично всі керівники білоруських організацій вже відсиділи у в’язниці за свої переконання. Дехто з них навіть зараз переховується в Україні. Бо жити в Білорусі й нормально провадити громадсько-політичну діяльність неможливо.

Як поясните, що ваша політична сила, яка заявляє про опозицію теперішній владі, водночас активно співпрацює з міським головою Луцька?

Микола Романюк, який на сьогодні є позапартійним, мусить співпрацювати з усіма депутатами. Наша партія є опозиційною до центральної влади в Києві. На будь-які недемократичні чи антиукраїнські кроки Романюка ми реагуватимемо відповідно. Якщо в міській раді ухвалюватимуть розумне рішення, то ми його підтримаємо, а якщо ні, то згоди від нашої партії не буде. «За Україну!» має в мерії свою чітку позицію.

Нещодавно відбулася конференція міського осередку «За Україну!», на якій Ігор Гузь сказав, що сьогодні Луцьк – це плацдарм боротьби з авторитаризмом влади Януковича-Клімчука. Ви підтримуєте свого однопартійця? Якщо так, то в чому виявляється авторитаризм?

Клімчук є представником центральної влади на місцевому рівні, а тому впроваджує всі її ініціативи. Що цікаво: він сам більше ініціює, ніж від нього вимагають. Клімчук уже досвідчений губернатор, а тому знає  механізми тиску на підлеглих. Це видно й по обласній раді –   як він там створив більшість, як ламає рішення, ламає районні ради, де навіть попри меншість представників Партії регіонів однаково голосують так, як це вигідно центральній владі.

На засіданнях міської ради часто можна побачити Ігоря Гузя. Ви до нього раз у раз повертаєтесь і радитеся, хоча голова фракції ви, а не він. Чи можна сказати, що Ігор Володимирович, з огляду на свій авторитет, вирішує все сам?

Ми з ним просто радимося, і це цілком нормально: він є представником області, я – міста. Коли  міська рада  розглядає принципово важливе питання, Ігор Гузь завжди присутній. У нашій команді з п’яти депутатів немає розмежувань на міську та обласну владу. Ми плануємо свою діяльність як єдина сила.

Знаємо, що активно пропагуєте серед молоді здоровий спосіб життя й що свого часу брали участь у ток-шоу «БУМ» – Битві українських міст. А який ви насправді? Чи заживаєте алкоголь?

Я зовсім не курю, зрідка можу дозволити собі випити пива чи вина.

Володимир Хом’як  “Хроніки Любарта”